Розділ 7

Опис та інструменти системи внутрішнього забезпечення якості освіти

1.                     Кадрове забезпечення освітньої діяльності навчального закладу.

Для сучасної школи потрібні висококваліфіковані педагоги, які постійно шукають найефективніші шляхи і засоби навчання, володіють глибокими педагогічними  знаннями, здатні до роботи в нових умовах. Вони повинні усвідомлювати  свою соціальну відповідальність, бути об’єктом особистісного і професійного зростання, вміти досягати нових професійних рівнів.

Кадрове забезпечення

Старший вчитель -  1

Вища категорія - 4

І категорія - 3

ІІ категорія - 1

Спеціаліст – 1

В навчальному закладі працюють: один директор, 9 учителів (з них 4 учителів початкової школи). Грамотне планування роботи шкільної бібліотеки у наданні допомоги учням і педагогам з метою забезпечення їхніх інформаційних потреб здійснюється 1 бібліотекар.

Професійна підготовка вчителя не закінчується у стінах педагогічного навчального закладу. Вона продовжується протягом усієї професійної діяльності педагога. Це:

- курси підвищення кваліфікації;

- дистанційні навчальні курси;

- проходження онлайн-курсів;

- участь у семінарах-практикумах, майстер-класах, вебінарах;

- участь у публічних лекціях та ін.

Таким чином педагоги школи долучаються до творчої діяльності, мають змогу бути обізнаними із сучасними технологіями навчання, підвищенню їхнього фахового рівня. Наші вчителі мають ряд сертифікатів, що засвідчують бажання надавати якісні освітні послуги.

Наявність даних сертифікатів дає можливість формувати ключові компетентності в здобувачів освіти, використовувати внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки, використовувати інтерактивні форми і методи навчання – дослідницькі, інформаційні, мистецькі проекти, сюжетно-рольові ігри, інсценізації, моделювання, ситуаційні вправи, екскурсії тощо.

 Організація атестації педагогічних працівників здійснюється відповідно до нормативних вимог, планувалася як у перспективі, так і на кожний навчальний рік. З одного боку, атестація включена в систему управлінської діяльності, з іншого – у систему методичної роботи школи, спрацьовуючи на підвищення кваліфікаційного складу педагогічного колективу, якість його загальної професійної компетентності.

Атестація проходить шляхом поетапного виконання запланованого: вивчення системи роботи педагогічних працівників через відвідування самопідготовок та позакласних заходів, у тому числі відкритих; через аналіз матеріалів внутрішньошкільного контролю, з’ясування рівня виконавчої та трудової дисципліни педагогічних працівників протягом атестаційного періоду. Алгоритм проведення атестації, конкретні заходи забезпечили безумовне дотримання Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, умови для вияву вчителями своєї творчості.

Розроблений план роботи з педагогічними кадрами, його реалізація, вся система заходів методичного характеру вирізняються системністю та змістовністю,  сприяють  формуванню професійно – педагогічної та соціально – психологічної культури педагогів, розширенню і поглибленню їх знань, продукуванню ними нових педагогічних ідей, технологій навчання та виховання в сучасних умовах, творчому росту педагогічних працівників.

2.                     Навчально-методичне забезпечення. Типові освітні програми:

1.     Типова освітня програма, розроблена під керівництвом Савченко О.Я. 1-2 клас;

2.     1. Типова освітня програма, розроблена під керівництвом Савченко О.Я. 3-4 клас;

3.     Навчальна програма «Російська мова для закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання, 1-2 клас»;

4.     Про затвердження типової освітньої програми закладів загальної середньої освіти І ступеня (Наказ МОН № 407 від 20.04.2018 року  (2-4 класи));

5.     Про затвердження типових освітніх програм з навчальних дисциплін (Наказ Міністерства освіти і науки України  від 14.07.2016 №826 (5-9 класи)).

В школі проведено велику організаторську роботу по естетичному оформленню коридорів, класних кімнат, навчальних та адміністративних кабінетів, їдальні, влучно підібрано кольорову гаму. В закладі чітко простежується єдиний підхід до оформлення всього приміщення школи.

3.  Якість проведення навчальних занять.

Основним видом навчальних занять у нашій школі є:

- урок (традиційний, нетрадиційний);

- індивідуальне заняття;

- консультації: індивідуальні, групові;

- факультативні заняття;

- екскурсії.

Очевидним є  те, що при наявності навчальних планів, програм урок був, є і залишиться основною формою організації  навчального процесу в школі.

Реалії сьогоднішнього дня вимагають нових підходів до організації навчального процесу в школі, зокрема, проведення уроку.

Сучасний урок – це урок демократичний. Він проводиться не для учнів, а разом з ними. Це урок, на якому присутній демократичний стиль спілкування, де діти вчаться здобувати знання, а не отримувати готові, де жоден з них не боїться висловлювати свою думку і доводити її.

Для сучасного уроку характерними ознаками є:

–   варіативність і гнучкість структури уроку;

–   спрямованість уроку на особистість учня;

–   оптимізація форм роботи на уроці;

–   формування найважливіших компетентностей учнів;

–   співпраця вчителя і учня.

Як будують сучасний урок учителі нашої школи? Роблять це так, щоб урок не тільки озброював учнів знаннями та вміннями, а й викликав би у дітей щирий інтерес, природню зацікавленість, формував би їхню творчу свідомість?

    Основними заповідями вчителів нашої школи щодо підготовки і проведення уроку є:

1.Тема уроку відповідає навчальній програмі. Вчителі, особливо при підготовці відкритих уроків, сформулюють тему так, щоб вона звучала відповідно вимогам Програми. Оскільки Програма – загальнодержавний та загальнообов’язковий документ, що підлягає неухильному виконанню.

2.Чітке визначення мети уроку. Готуючись до уроку, вчитель продумує кожен свій крок, обирає ті форми і методи, які відповідають віковим особливостям дітей, індивідуальним особливостям классу. Якщо чітко визначена мета уроку, то відповідно до неї вчитель здійснює пошук найефективніших форм роботи на уроці. Вчителі, визначаючи мету уроку, не зупиняються виключно на навчальному аспекті триєдиної  мети уроку, а включають розвивальний та виховний аспекти. Це, на нашу думку, свідомо робить урок повноцінним у плані формування компетентностей школярів, не призводить до помилок, упущень у виборі оптимального варіанта проведення навчального процесу.

Триєдина мета уроку – це завчасно запрограмований вчителем результат, який повинен бути досягнутий ним і учнями в кінці уроку. Вона вміщує три аспекти: навчальний, розвивальний, виховний.

Навчальний аспект: озброїти учнів знаннями з даної теми. При плануванні навчальної мети педагоги визначають, якого рівня якості знань пропонується досягнути учням на цьому уроці: репродуктивного, конструктивного чи творчого. Ключовими словами, що характеризують навчальний аспект є: «навчити», «розкрити», «показати», «ознайомити», «довести», «порівняти», «систематизувати», «узагальнити» тощо.

Розвивальний аспект мети уроку передбачає формування вмінь та навичок і може бути сформульований для кількох уроків, а іноді й для уроків цілої теми. Він складається із кількох блоків: розвиток мовлення, мислення, сенсорної сфери. Ключовими словами є: «розвивати», «формувати», «практикувати» тощо.

Виховний аспект мети уроку передбачає використання змісту навчального матеріалу, форм і методів навчання для формування і розвитку моральних, естетичних, патріотичних, екологічних та інших якостей особистості школяра. Ключове слово «виховувати».

3. Мета уроку визначає його тип, а тип – структуру заняття. Наші вчителі пам’ятають, що тип уроку визначається метою. Отже, мета уроку → тип уроку → структура уроку → розрахунок часу на різних етапах уроку. Оскільки мета уроків є різноманітною, різноманітними будуть і відповідно структури уроків. Це дає можливість уникнути традиційного комбінованого типу уроку.

4 .Конспект уроку вчителі складають у довільній формі. Конспект – це творчість вчителя, це його професійний почерк. У деяких випадках учителі користуються «готовими» поурочними планами-конспектами. Це правомірно, якщо такі напрацювання мають гриф і їх «Рекомендовано МОНУ» або «Схвалено Вченою радою ОІППО». Проте вчитель пам’ятає, що автором сценарію, режисером-постановником і виконавцем уроку є він сам. Навчальні можливості дітей конкретного класу знає тільки він, і тому саме він є відповідальним за успіх чи провал будь-якого уроку, а не автор «готових» методичних розробок.

5.Оптимальний, обґрунтований  вибір форм і методів проведення навчального заняття. В останній час «модним» стало проведення уроків у новій, нетрадиційній ігровій формі: урок-аукціон, урок-вікторина, урок-екскурсія (подорож), урок-диспут тощо. Звичайно, не можна стверджувати, що всі ці уроки апріорі є не ефективні. Такі заняття забавляють, збуджують, захоплюють, але вчителі не забувають, що урок повинен ще і навчати. Як свідчить практика, найрезультативнішим є той урок, на якому оптимально та раціонально підібрані  навчальні форми і методи, поєднані традиційні та нетрадиційні підходи до проведення навчального заняття.

6.Раціональне і комплексне використання тих чи інших засобів навчання. Вчителі на уроках використовують різноманітні технічні засоби навчання, дидактичні матеріали тощо, діючи за принципом: усе в міру. Застосування вчителем кожного засобу виправдано , тому що воно економить сили педагога та учня, час уроку, покращує сприйняття навчального матеріалу, дозволяє здійснити контроль за тим, що вивчено тощо.

7. Продумування, передбачення «родзинки» уроку. Учителі вважають: щоб навчальне заняття було цікавим для дітей, воно повинно містити таке, що викликає подив, захоплення, інтерес – одним словом те, що вони будуть пам’ятати, коли все інше забудеться. Це реалізуємо через цікаві факти або навіть нестандартні підходи до уже відомого.

Об’єктивне, справедливе оцінювання рівня навчальних досягнень учнів – це одна із найважливіших складових уроку.

По-перше, кожен учитель чітко визначає мету оцінювання: навіщо потрібна оцінка.

По-друге, формулює  для себе критерії та стандарти оцінювання.

Як свідчить сучасна педагогічна практика, в процесі оцінювання рівня навчальних досягнень учнів доречно використовувати два типи критеріїв: соціальні та індивідуальні.

Інструментарієм соціального оцінювання сьогодні є «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти»,  розроблені МОНУ на міжпредметному та предметному рівнях.      Застосування індивідуальних критеріїв дає змогу порівняти результат, отриманий учнем сьогодні, з його попередніми результатами, і тим самим виявляється динаміка його розвитку.

Важливим способом індивідуального оцінювання виступає самооцінка, коли кожен учень аналізує свою діяльність, визначити якість своєї роботи та шляхи її підвищення. Під час перевірки роботи учня вчителі здійснює\ють аналогічну діяльність: якщо він погоджується з оцінкою учня, то обводить її, якщо ні – ставить свою, коментуючи її усно або письмово. 

Коментування оцінки є обов’язковим, незалежно від того, чи відповідь учня є усною чи письмовою. 

Поєднання вчителем у своїй роботі індивідуальних і соціальних еталонів проявляється в тому, що учень не тільки засвоює зміст навчального матеріалу, а й сам контролює і корегує свою пізнавальну діяльність. Це і є ідеальна ситуація з критеріями оцінювання.

Отже, не дивлячись на бурхливі зміни в суспільному житті, інноваційні підходи до вирішення освітянських проблем,  урок як класична форма в  нашій школі є стержнем організації навчально-виховного процесу.

5.  Моніторинг якості навчально-виховного процесу в школі.

Вступ. Модель моніторингу якості освіти у  нашому навчальному   закладі визначає єдину систему здійснення внутрішкільного моніторингу, що  включає збір, збереження (формування бази даних), опрацювання  (аналіз і оцінка) та розповсюдження інформації про якість освіти в ньому,  прогнозування на підставі об'єктивних даних динаміки і основних тенденцій його розвитку, розробку науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень щодо покращення ефективності діяльності школи (Додаток 2).

Створення   моделі  зумовлено необхідністю вироблення та погодження єдиних підходів до здійснення внутрішнього моніторингу у навчальному закладі,  для виявлення   результативності  навчання і виховання  учнів,  забезпечення систематичного відслідковування  динаміки змін  в організації  навчально-виховного процесу, розвитку навичок самоаналізу та саморегулювання організаційної роботи у різних ділянках освітнього середовища школи з метою покращення ефективності управління навчальним закладом.

Мета і завдання. Дослідження є комплексним і спрямоване на безперервне відстеження умов, процесу й результатів освітньої діяльності закладу, у ході якого – фіксацію якісних чинників розвитку за етапами (початок навчального року – процес навчання – кінець навчального року).

Аналіз забезпеченої в навчальному закладі освітньої діяльності здійснюється з урахуванням таких критеріїв або об’єктів внутрішкільного моніторингу (за етапами здійснення діагностичних зрізів):

·       готовність учнів до навчання та психологічна комфортність суб’єктів освітнього процесу (умови – процес);

·       рівень професійної готовності педагогів до реалізації освітніх завдань (умови – процес – результат);

·       рівень навчальних досягнень учнів у початковій, допрофільній (галузевій) та профільній (галузевій) підготовці (умови – процес – результат або умови – результат);

·       рівень досягнення освітньо-виховних цілей (процес – результат);

·       інтелектуально-творчий розвиток і досягнення учнів. (умови – результат).

    Суб'єкти  внутрішкільного   моніторингу:  педагогічний колектив,  адміністрація,  учні,  батьки.

    Мета спостереження – охарактеризувати якісний рівень організації освітньої діяльності в навчальному закладі, спрямований на особистісний інтелектуально-творчий розвиток школярів та забезпечення їхніх освітніх запитів, а також виявити чинники, що на нього впливають.

    Відповідно до визначеної мети та критеріїв якості, основними завданнями моніторингового дослідження є:

-         здійснити діагностичний аналіз рівня навчальної мотивації та інтелектуально-освітніх потреб учнів школи, що дозволяють  спрогнозувати їхні освітні запити та охарактеризувати міру готовності до навчальної діяльності;

-         визначити психолого-педагогічні особливості та характер взаємовідносин суб’єктів освітнього процесу з метою впливу на якість навчальних результатів учнів;

-         дати характеристику професійної готовності педагогів колективу до вирішення  інноваційних освітніх завдань, зосереджуючи увагу насамперед на таких якостях, як: ініціативність, професійна активність, здатність до самоосвіти, інформаційно-комунікативна компетентність, творчість з метою виявлення впливу професійного рівня педагога на творчі навчальні досягнення учнів;

-         здійснити аналіз якісного рівня профільної (філологічної, математичної) підготовки учнів школи у його розвитку;

-         проаналізувати стан реалізованості освітньо-виховних завдань, що є в основі програми виховної роботи навчального закладу, а  також чинники, що впливають на якість результатів.

Організація моніторингу

1. Створення Програми моніторингових досліджень в навчальному закладі, що визначає  цілі, завдання,  напрями,  об’єкти та  періодичність досліджень,  необхідних  для реалізації стратегії розвитку навчального закладу,  виконання школою погоджених шкільною спільнотою завдань щодо покращення якості освітніх послуг. Програма моніторингових досліджень складається на той самий термін, що й інші ухвалені у навчальному закладі документи стратегічного планування.

2. Розробка  проекту внутрішнього моніторингу конкретної ділянки освітнього середовища,  передбачених  Програмою, зокрема,  умов, процесу чи результатів роботи навчального закладу. Проект  визначає :

·       мету та завдання дослідження;

·       об’єкт дослідження;

·       формування вибірки;

·       терміни та процедуру дослідження;

·       підбір та підготовку координаторів дослідження;

·       визначення критеріїв оцінювання та показників (індикаторів), за якими збиратиметься інформація;

·       визначення методів дослідження.

3. Підготовка інструментарію дослідження, передбаченого Програмою, (вибір анкет, тестів, методик, карт спостережень, підготовка інструктивно-методичних матеріалів для координаторів дослідження, вибір статистичних та математичних методів обробки та обчислення одержаних результатів дослідження).

4. Проведення дослідження, передбаченого Програмою (заповнення анкет, виконання тестів, проведення спостережень за обраними методиками).

5. Збір та опрацювання результатів (внесення результатів дослідження в  базу, обробка та аналіз отриманих даних з використанням математичної статистики, факторно-критеріального аналізу,  описового пояснення).

6. Аналіз та інтерпретація результатів  внутрішкільного моніторингу стану конкретної ділянки освітнього середовища навчального  закладу (виявлення та оцінка позитивних та негативних факторів впливу; підготовка та представлення звіту, який  має містити висновки та  рекомендації з метою  прийняття управлінських рішень,  корекції програм,  планів роботи школи,  роботи окремих учителів,  батьківського комітету, учнівського самоврядування тощо).

7. Оприлюднення результатів моніторингу та запровадження рекомендацій у практику.

Прогнозовані результати моніторингу

Проводячи внутрішкільний моніторинг, наш навчальний заклад  орієнтується на такі результати:

·            підвищення якості надання освітніх послуг, формування  позитивного іміджу, престижності та конкурентноспроможності навчального закладу;

·            створення необхідних умов для творчої діяльності учасників навчально-виховногопроцесу: виявлення і підтримка обдарованої молоді, підняття престижу творчих педагогів;

·            впровадження освітніх інновацій, сучасних інформаційних технологій для оновлення змісту освіти й форм організації навчально-виховного процесу;

·            активізація роботи адміністрації і педагогічного колективу навчального закладу, вироблення навичок контрольно-аналітичної діяльності, самооцінки  та   саморегуляції;

·            удосконалення управління навчальним закладом, вироблення і корегування управлінських рішень, планування і прогнозування розвитку навчального закладу.